Верховною Радою України 18 листопада 2004 р. був прийнятий Закон України ‘’Про соціальний захист дітей війни.’’ Пізніше Верховною Радою України були прийняті Закони України "Про державний бюджет України на 2006 р." та "Про державний бюджет України на 2007 р.", якими було призупинено дію статті 6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’, чим порушилось право ‘’Дітей війни’’.
Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007р., керуючись нормами Конституції України визнав данні законодавчі акти такими що невідповідають Конституції України. Але навіть після набрання чинності рішення Конституційного суду України ‘’Дітям війни’’ не була повернута заборгованість по надбавках до пенсії за 2006 р. та 2007 р., а в 2008 р. замість вказаних 30% виплачується лише 10%.
Вирішити дану проблему можливо за умови звернення до місцевого суду з адміністративним позовом про визнаання дій місцевого Пенсійного фонду неправомірними та стягнення недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни.
Витяг з тексту позовної заяви:
"Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України (254к/96-ВР), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( частина третя статті 46 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002(v005р710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Згідно ст. 17 ч. 1 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст.1 ч.І Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство".
